Зернини досвіду

Використання методу проектів на уроках теоретичного навчання

Сапун В.О.  викладач спецдисциплін

     Як на уроках теоретичного, так і на уроках теоретичного навчання в ПТНЗ, проектна діяльність відкриває в учнях здібності лідерів, які вміють організовувати роботу в своїх групах, азартних людей, які вміють доводити свою точку зору.

Розвивається вміння співпрацювати, почуватися членом команди, брати відповідальність на себе, аналізувати результати діяльності. Це відповідає соціальному запиту сучасності: надається перевага комунікативній компетентності (навчитися жити разом).

Під час використання проектної технології змінюється роль викладача на уроках теоретичного навчання, який стає одним із членів проектно-дослідницького колективу і може брати на себе різноманітні соціальні ролі в малій групі – джерела ідей, інформації, порадника, рефері тощо. Він так само, як і інші члени проектної групи, вступає в систему відносин, взаємодії, співпраці, несе відповідальність за навчально-проектну діяльність.

В площині проектної діяльності учні, спільно з викладачем  на уроках теоретичного навчання:

-          складають загальний план засвоєння матеріалу;

-           визначають основні та додаткові інформаційні джерела;

-           визначають типи робочих уроків, розробляють індивідуальний проект.

Це дає учням змогу розширити зміст освіти для себе; змінити ставлення до професії; навчитися визначати проблеми, розв’язувати їх; морально, інтелектуально, творчо, організаційно зрости відносно себе.

Для учнів труднощі виникають у постановці мети і завдань, в аргументації вибору, у порівнянні отриманих результатів з необхідними, в об’єктивний оцінці своєї діяльності. Але учень може самостійно визначити причини невдачі та свої резерви на майбутнє, завдяки яким робота в цілому була успішною.

Проект спонукає учня виявляти інтелектуальні здібності, моральні й комунікативні риси, продемонструвати рівень володіння знаннями і загально навчальними вміннями, здатність до самоосвіти та самоорганізації. Проектній діяльності може передувати «мозковий штурм», у процесі якого визначаться нові цікаві проблеми для учнів. У процесі проектування учні синтезують знання під час їх пошуку, інтегрують інформацію суміжних дисциплін, шукають ефективніші шляхи вирішення завдань проекту, спілкуються одне з одним. Спільна діяльність реально демонструє широкі можливості співробітництва, під час якого учні ставлять мету, визначають оптимальні засоби її досягнення, розподіляють обов’язки, всебічно виявляють компетентність особистості. Проектна діяльність наочно демонструє можливості моно- і поліпредметного, індивідуального і групового проектів.

У проектній діяльності докорінно змінюються відносини «педагог – учень»:

-          учень відкриває мету діяльності – педагог допомагає йому в цьому;

-          учень відкриває нові знання – педагог рекомендує джерела знань;

-          учень експериментує – педагог розкриває можливі форми і методи експерименту, допомагає організувати пізнавально-трудову діяльність;

-         учень обирає – педагог сприяє прогнозуванню результату вибору;

     -   учень активний – педагог створює умови для розвитку активності;

-         учень – суб’єкт навчання, педагог – партнер;

-           учень відповідає за результати своєї діяльності – педагог допомагає оцінити отримані результати і виявити вдосконалення діяльності.

На  уроках теоретичного навчання при підготовці кухарів та кондитерів в професійно-технічних навчальних закладах можна використовувати як елементи методу проектів (організація дослідницької діяльності, пошукової роботи) так і реалізовувати масштабні проекти.

Отже, проектна діяльність змушує учня по-новому поглянути на свої вміння, на характер взаємодії з довкіллям, тому що під час роботи створюються умови, за яких учень зможе самостійно здобувати знання та застосовувати їх з пошуковою та дослідною метою, щоб насамкінець знайти їм практичне застосування в житті.

Розвиток творчої особистості учнів ПТНЗ за допомогою мультимедійних технологій навчання.

Сапун В.О.  викладач спецдисциплін

     Сьогодні мультимедійні технології – це один із перспективних напрямків інформатизації навчально-виховного процесу. В удосконаленні програмного й методичного забезпечення, матері- альної бази, а також в обов'язковому підвищенні кваліфікації педагогічних працівників є перспектива успішного застосування сучасних інформаційних технологій в освіті. Мультимедійні технології збага- чують процес навчання, дозволяють зробити навчання більш ефективним, залучаючи до процесу сприйняття навчальної інформації більшість по- чуттєвих компонентів учнів. Мультимедіа й гіпермедіа інтегру- ють у собі потужні освітні ресурси, які формують ключові компетенції, до яких, у першу, чергу відносяться інфор- маційні й комунікативні. Мультимедіа – це взаємодія візуальних та аудіоефектів під керуванням інтерактивного програмного забез- печення з використанням сучасних технічних і програмних засобів, що поєднують текст, звук, графіку, фото, відео в одному цифровому поданні. Гіпермедіа – це комп'ютерні файли, пов'язані за допомогою гіпертекстових посилань для переміщення між мульти- медійними об'єктами. Для ПТНЗ Інтернет-технології кра- щі в організації роботи комп'ютерних класів і лабораторій, тому що вони мають переваги в одержанні актуальної інформації, можливостях організації діалогу в глобальних мережах. Одним з істотних недоліків можна вважати труднощі при роботі з великими обсягами інформації при поганих лініях зв'язку (неможливість працювати без ліній зв'язку). Використання мультимедійних технологій .

Рекомендуємо наступні форми і методи організації навчання учнів ПТНЗ із застосуванням мультимедійних технологій:

 1) уроки із застосуванням мультимедійних презентацій проводити в комп'ютерних класах (лабораторіях, майстернях) із використанням мульти- медійних проекторів, електронних довідників (енциклопедій), автоматизо- ваних навчальних систем, відеозаписів роботи різних програм тощо;

 2) на практичних заняттях за кожним учнем закріпити окремий комп'ютер, на якому створити його осо- бисту папку;

3) використовувати індивідуальний підхід до навчання, що включає широ- ке використання індивідуалізованих навчальних програм, банку багаторів- невих завдань (на практичні заняття й лабораторні роботи);

 4) проводити значну частину занять у формі ділових ігор; видавати реальні різноманітні життєві завдання, особливо ті, з якими учні будуть зустрі- чатися у професійній діяльності;

 5) використовувати метод проектів, у рамках якого необхідно дотримувати- ся принципів послідовності й наступності; це означає, що одне глобальне завдання повинно послідовно виконуватися у всіх практичних (лаборатор- них) і розрахунково-графічних роботах, доповнюватися й розширюватися, вті- люючись у струнку завершену систему;

 6) передбачати можливість паралельного й концентричного вивчення основних розділів програми, що дозволить учню у міру засвоєння програми одержувати більш глибокі знання з тем (розділів), не втрачаючи при цьому цілісності викладу всього матеріалу;

7) опиратися на такі взаємозалежні принципи: - мотивація пізнання; - різнобічне сприйняття; - «пронизуючий» системно-інфор- маційний аналіз; 8) використовувати проблемний метод навчання, передбачати розробку учнями реальних програм (документів, таблиць, баз даних), які можуть бути використані в процесі навчання.

Застосування мультимедійних технологій у навчанні має значні переваги у порівнянні із традиційним навчанням, а саме:

• допускає використання кольорової графіки, анімації, звукового супроводу, гіпертексту; • надає можливість постійного відновлення;

 • має невеликі витрати на публікацію й розмноження;

 • розміщує інтерактивні веб- елементи, наприклад, тести або робочий зошит; • установлює гіперзв'язок із додатковою літературою в електронних бібліотеках.

Включення інформаційних мульте медійних технологій робить процес на- вчання технологічнішим, але головний успіх – це інтерес учнів, їхня готовність до творчості, потреба в одержанні но вих знань і відчуття самостійності. Так, при використанні мульти- медіа на уроці через інтерактивність, структуризацію й візуалізацію інформації відбувається посилення мотивації учнів, активізація їхньої пізнавальної діяльності як на рівні свідомості, так і підсвідомості. Із усіх інформаційних каналів візу- альний є найбільш потужним, тому ви користання засобів мультимедіа може дати більшу ефективність у навчанні. Однак це не скасовує важливості й зна- чення інших медіаресурсів. Безперечно, що мультимедійні технології збагачують процес навчання, дозволяють зробити навчання більш ефективним, втягуючи в процес сприй няття навчальної інформації більшість почуттєвих компонентів учнів.

Досвід використання мультимедійних технологій показує, що:

• різко підвищується інтерес учнів до роботи і їхня активність;

 • розвивається алгоритмічний стиль мислення, формуються вміння приймати оптимальні рішення, діяти варіативно;

• викладач звільняється від маси рутинної роботи, надається можливість творчої діяльності на підставі отриманих результатів.

 Застосування мультимедійних технологій для створення електронних матеріалів диктує свої закони й висуває певні вимоги до підходів і методів розробки. Мультимедійні навчальні презентації призначені для допомоги викла- дачеві й дозволяють зручно й наочно представити матеріал. Застосування навіть найпростіших графічних засобів є надзвичайно ефективним засобом. Майстерно зроблена презентація може привернути увагу учнів і розбудити інтерес до навчань. Однак не слід захоплюватися й зловживати зовнішньою стороною презентації, зв'язаної зі спецефектами. Якщо ви пе- рестараєтеся, то знизите ефективність презентації в цілому. Необхідно знайти такий баланс між поданим матеріалом і супровідними його ефектами. Ефективність мультимедійних презентацій залежить від якості використовуваних матеріалів і майстерності педагогів, що беруть участь у цьому процесі. Тому змістовна організація мультимедійних презентацій (як на етапі проектування презентації, так і в процесі його використання) є пріоритетною. Звідси важливість концептуальних педагогічних положень, на основі яких будується сучасний урок із використанням мультимедійних презентацій.

 При створенні таких презентацій необхідно враховувати наступні вимоги:

 1. Мотивація – необхідна складова навчання, що повинна підтримуватися протягом усього процесу уроку. Велике значення має чітка мета, що ставиться перед учнями. Мотивація швидко знижується, якщо рівень поставлених завдань не відповідає рівню підготовки учня.

 2. Постановка навчальної мети – із самого початку роботи за комп'ютером учень повинен знати, що від нього потрібно. Завдання навчання повинні бути чітко й ясно сформульовані в ході уроку.

3. Створення передумов до сприй- няття навчального матеріалу – можуть бути корисні допоміжні матеріали, підручник або інформація підготовлена викладачем.

 4. Подача навчального матеріалу. Стратегія подачі матеріалу визначаєть- ся залежно від розв'язуваних навчаль- них завдань. Важливою проблемою є оформлення кадрів, що подаються на екран монітора.

 5. Оцінка. У ході роботи з комп'ютером учні повинні знати, як вони справляються з навчальним матеріалом.

 Найбільш важливим є ор-ганізація комунікацій «учень – викла- дач – учень». Для цих цілей рекоменду ється організація роботи учнів у проек- тах або «навчання в співробітництві», дискусії. При створенні мультимедійної пре- зентації необхідно вирішити завдання: як при максимальній інформаційній насиченості продукту забезпечити максимальну простоту й прозорість організації навчального матеріалу для учнів. Один зі способів вирішення цього завдання – обмеження як способів подання навчального матеріалу, так і набору навігаційних об'єктів. У цьому випадку учень, швидко освоївши осо- бливості інтерфейсу даної презентації, надалі не буде на нього відволікатися, зосередивши всю увагу на змісті освітньої інформації.

 При створенні мультимедійної презентації викладач зіштовхується з рядом складних завдань:

 • необхідність створення простого й інтуїтивно зрозумілого інтерфейсу, у якому освітня інформація візуально сполучається із засобами навігації;

 • визначення структурної організації й форми подання навчального ма- теріалу, що відповідають поставленим педагогічним цілям.

 Важливий момент – вибір загального стилю презентації. Коли визначені клас презентації й категорія учнів, то зробити вибір стилю стає простіше. Для правильного вибору стилю по- трібно знати принципи ергономіки, що містять у собі найкращі, перевірені на практиці методи використання тих або інших компонентів мультимедійної презентації. Можна докладно проана- лізувати кілька презентацій, виявляючи їхні недоліки й пропонуючи способи їхнього усунення.

 Для забезпечення дидактичних функцій навчально-методичного комп лексу до мультимедійної презентації пред'являються такі вимоги:

 1. Текстові фрагменти можуть супроводжуватися аудіо- або відеоін- формацією для виділення значеннєвих акцентів. Для подання різнорідної або гіпертекстової інформації рекомендується використовувати багатовіконний інтерфейс.

2. У мультимедійній презентації може втримуватися додатковий матеріал, а також матеріал для поглибленого вивчення теми.

 3. Найбільш важливі елементи мультимедійної презентації пови- нні мати підказки або пояснення. Довідковий матеріал презентації містить основні визначення, найбільш важливі дати історії розвитку інформа- тики, таблиці для порівняння певних характеристик об'єктів тощо.

4. Після вивчення кожної структурної одиниці навчального матеріалу в презентації втримується матеріал для узагальнення, що представляє вивчений матеріал у скороченому вигляді.

5. Мультимедійна презентація по винна бути відкрита для розвитку.

 6. Текст мультимедійної презентації повинен мати можливість копіюван- ня та друкування.

При підготовці мультимедійної презентації викладач повинен викорис- товувати можливості Інтернету, сучасні мультимедійні енциклопедії й електро- нні підручники. Засоби мультимедіа, що використовуються в презентації, допомагають здійснювати більш ефек- тивну взаємодію з учнями. Презентація може мати дві версії: для викладача й учня. Електронна презентація постійно поповнюється новими матеріалами й удосконалюєть- ся. Для учня презентація поповнюється особистими роботами. Сучасні про- грамні й технічні засоби дозволяють легко змінювати зміст презентації й зберігати більші обсяги інформації.

Етапи підготовки мультимедійної презентації:

1.     Структуризація навчального матеріалу.

2. Складання сценарію реалізації.

 3. Розробка дизайну презентації.

4. Підготовка медиіафрагментів (тексти, ілюстрації, відеозйомка, запис аудіофрагментів).

5. Підготовка музичного супроводу.

6. Тестування-перевірка.

      Методи використання мультимедійних презентацій Форми й місце використання мультимедійної презентації (або навіть окремого її слайда) на уроці залежать, звичайно, від змісту цього уроку, мети, що ставить викладач.

    Проте практика дозволяє виділити деякі загальні, найбільш ефективні прийоми застосуван ня таких посібників:

 1. При вивченні нового матеріалу. Дозволяє ілюструвати різноманітні наочні засоби. Застосування особливо вигідно в тих випадках, коли необхідно показати динаміку розвитку якого- небудь процесу.

2. При закріпленні нової теми.

3. Для перевірки знань. Комп'ютерне тестування – це самоперевірка й самореалізація, стимул до навчання, спосіб діяльності й вираження себе. Для викладача – це засіб якісного контролю знань, програмований спосіб нагромадження оцінок.

 4. Для поглиблення знань (додатковий матеріал до уроків).

5. При перевірці фронтальних самостійних робіт. Забезпечує поряд з усним візуальний контроль результатів.

6. При рішенні завдань навчального характеру. Допомагає виконати малюнок, скласти план рішення й контролювати проміжні й остаточні результати самостійної роботи із цього плану.

 7. Засіб емоційного розванта-ження.Під час проведення блокових уроків або тривалих консультацій перед іспитами – варто включити відеозаставки експериментів або мультфільми і в учнів зникає утома, з'являється за цікавленість, вони шукають відповіді, звертаються до викладача з питання- ми, заряджаються новою енергією. Мультимедіа – програми переглядають- ся як відеофільм, але з можливостями втручатися в хід дій і вести діалог.

8. Як засіб для виготовлення роздавального дидактичного матеріалу, кодограм і карток. Персональний комп'ютер у руках викладача, у допо- вненні зі сканером і принтером – це мінітипографія педагога. Як показує практика найбільш прогресивні можливості мультимедіа полягають у використанні їх у на вчальному процесі в якості інтерак- тивного багатоканального інструмента пізнання.

Дослідницький, проектний підхід, розробка ними власних мульти- медіа/гіпермедіапроектів, постійне використання мультимедіа навчального призначення за всіма темами (блока- ми) предметів професійно-теоретичної й професійно-практичної підготовки дозволяють трансформувати традицій- ний процес навчання в розвиваючий і творчий. Інформаційні технології дозволя- ють дати учням унікальну можливість самим у процесі навчання незалежно від викладача довідатися нове поняття, помітити закономірність, висунути власну гіпотезу, відчути, як виникають математичні питання. Уміння користуватися методом проектів – показник високої кваліфікації викладача, його прогресивної методики навчання й розвитку учнів. Але необ- хідно також відзначити, що метод проектів може принести користь тільки при правильному його застосуванні, добре продуманій структурі здійснюваних проектів і особистої зацікавленості всіх учасників проекту в його здійсненні. Методи навчання мають тісний зв'язок із характером подачі й сприй- няття інформації як для учня, так і для викладача. У зв'язку з цим фактом слід зазначити, що використання мульти- медійних технологій істотно впливає на характер подачі інформації, а, отже, і на методи навчання. Мультимедійні елементи створю ють додаткові психологічні струк- тури, що сприяють сприйняттю й запам'ятовуванню матеріалу. Наприк- лад, підведення підсумків у кожній презентації випереджається певним звуком або мелодією, що налаштовують учня на певний вид роботи.

   У наявних на сьогодні досліджен нях використання мультимедіа можна виділити наступні проблеми:

• при використанні мультимедіа не враховуються персоніфіковані стилі навчання. Іншими словами, реальна індивідуалізація навчання на основі використання мультимедіа відбувається лише за умови збігу пізнавального стилю автора мультимедійних програм зі стилем користувача

; • не враховуються комунікатив- ні або соціально-пізнавальні аспекти навчання. Введення графіки, відеозо бражень і аудіоінформації не вирішує проблем забезпечення ефективної комунікації, а робить істотний емоційний (а отже, і мотиваційний) вплив на того, кого навчають;

 • введення різних типів медіавпливу (серед яких звук, графіка, відео, анімація) не завжди вирішує проблему поліпшення сприйняття, розуміння й запам'ятовування інформації, а часом заважає за рахунок зашумлення каналів сприйняттю учнів;

• непідготовленість викладачів до вільного використання мультимедіа в освіті, низкою мультимедійної грамотності (уміння здійснювати обґрунтова- ний вибір мультимедійних засобів для реалізації педагогічних цілей, знання можливостей і сучасних тенденцій розвитку мультимедіа, володіння інстру- ментальними засобами розробки мультимедіа навчального призначення для складання мультимедійних модулів);

• проблема відторгнення наявних програм і ресурсів, що відбувається із причин неадекватності мультимедійних програм реальному освітньому процесу;

 • використання мультимедіа як нового дидактичного засобу в традиційних системах навчання не дозволяє оптимально реалізувати освітній і розвиваючий ресурс мультимедіа.

Таким чином, на зміну традиційним технологіям навчання повинні прийти нові інформаційні розвиваючі педагогічні технології. З їхньою допомогою на уроках повинні реалізуватися такі педагогічні ситуації, які засновані на використанні сучасних інформаційних технологій і носять дослідницький, евристичний характер. Для успішного впровадження цих технологій викладач повинен мати навички користувача ПК; володіти вміннями планувати структуру дій для досягнення мети, виходячи з фіксованого набору засобів; описувати об'єкти і явища шляхом побудови інформаційних структур; проводити й організовувати пошук електронної інформації; чітко й однозначно формулювати проблему,завдання ,думку.

Творчість педагога – запорука розвитку творчих здібностей учнів

Сапун В.О.  викладач спецдисциплін

Якщо ви хочете щастя для дітей, то готуйте їх
не для щастя, а для творчої діяльності.
К. Д. Ушинський

      Щастя наших учней – це те, про що мріють і чого бажають дорослі: батьки, дідусі і бабусі, вихователі, педагоги. Яка вона – щаслива дитина? Кожна людина на це запитання відповідає по-своєму і малює в своїй уяві власний образ щасливчика.Багато видатних педагогів пов’язують поняття щастя з творчістю. "Якщо ви хочете щастя для дітей, то готуйте їх не для щастя, а для творчої діяльності", – писав К. Д. Ушинський. Ця думка знаходить підтвердження у багатьох наукових педагогічних, мистецьких та психологічних дослідженнях. Відомий учений, академік В. Енгельгард пише: "... на моє тверде переконання, ніщо в житті і діяльності людини не є таким могутнім джерелом щастя, як творчість"."Для чого пишуть люди? – замислювався над природою творчості Лев Толстой. - Люди хочуть бути щасливими: ось загальна причина всіх творчих діянь".Погляди видатного педагога-новатора Шалви Амонашвілі підтверджують ці гуманістичні переконання. Він визнає, що всі діти – активні істоти, діяльні мрійники, що тягнуться до перетворень, творчості. Необхідно створити їм навчальне середовище, яке організовує і спрямовує їх творчу діяльність.Власний досвід роботи з учнями переконує у тому, що учні дійсно мають від природи могутній потяг до творчості і за умов створення емоційно комфортного та розвивального середовища кожна дитина може піднятися на більш високий щабель власних досягнень у сфері художньої творчості.Кожному вчителю  важливо пам’ятати, що розуміти та підтримувати дитину – значно важливіше, ніж повчати і вказувати на помилки. Тільки гуманний вчитель зможе здійснювати повноцінне виховання розумних, духовних та творчих громадян нашої країни.Система виховання та навчання за Ш. Амонашвілі – це "педагогіка цілісного життя дітей та дорослих", яка будується на началах гуманності й віри в дитину, вихованні творчістю і співпрацею педагогів із дітьми. "Гуманна педагогіка" заохочує педагогічну творчість і закликає до педагогічного мистецтва. Саме творчий учитель виступає вирішальним фактором розвитку індивідуальності школяра, а відтак розвитку його творчого потенціалу.Проблема творчості вчителя та учнів виступає пріоритетом не лише вітчизняної педагогіки, це світова проблема. Вона настільки актуальна, що нині є проблемою століття.У сучасних умовах існує гостра потреба суспільства у тому, щоб його члени навчились адаптуватись до швидких соціально-економічних змін, тому формування у людини творчого ставлення до навколишнього світу і його пізнання, а разом з тим і пізнання себе в світі є дуже важливим.Тому кожен учитель повинен розвивати в собі потребу в цілеспрямованому і систематичному самовдосконаленні себе як творчої особистості, розвивати професійні вміння допомагати своїм вихованцям відкривати власний творчий потенціал, який стане в майбутньому джерелом щастя та самовдосконалення."Хто виховує себе, той виховує інших", – стверджує педагог-гуманіст Ш. Амонашвілі.Вітчизняною та зарубіжною наукою накопичено певний досвід у розробці основних теоретичних передумов проблеми формування творчої особистості педагога.Серед важливих пріоритетних якостей творчої особистості вчителя учені виокремлюють наступні:

·         Прагнення до самореалізації. Одна з вищих потреб особистості, яка виявляється в реалізації власних творчих сил і здібностей, в постійному зростанні та збагаченні власних внутрішніх можливостей, у підвищенні своєї професійної діяльності, в орієнтації на загальнолюдські цінності.

·         Захоплення справою як покликанням. Висока зацікавленість справою, якою займається людина, ототожнення себе зі своєю справою, глибока задоволеність нею і, разом з тим, постійна готовність удосконалювати справу.

·         Аутентичність особистості. Щира та відверта позиція щодо ставлення до себе та інших, небажання ховатися за умовними масками, ховати свої спрямування, думки і переконання, власні індивідуальні особливості.

·         Незалежність щодо суджень. Здатність особистості до висловлювання власних суджень, не пристосовуючись до думки інших; повна самостійність в оцінках.

·         Впевненість у власних силах. Оцінка своїх сил і можливостей адекватна досвіду: вибір цілей і задач, які людина здатна вирішувати на високому рівні якості, відсутність невиправданої тривожності під час вибору та реалізації цілей.

·         Індивідуальність і гнучкість. Здатність до самостійної постановки цілей, а також зміни їх залежно від умов діяльності, вести інших за собою, бути оригінальним і неупередженим під час вирішення проблем, які виникають.

·         Критичність і високий ступінь рефлексії. Постійна увага до адекватності власних дій і вчинків, нетерпимість до недоліків і непродуманих рішень, вміння вчитися на помилках, постійний аналіз та осмислення власної діяльності.

·           Отже, щоб допомогти учню  зробити перші кроки в творчості задля радісного, щасливого життя кожен учитель має плекати в собі риси креативної особистості, здатної відчувати радість, захоплення і щастя від творчої діяльності.

То ж, кожному вчителеві, який мріє бачити своїх учнів щасливими, можна адресувати слова В. Сухомлинського: "Якщо хочеш бути красивим, працюй до самозабуття, працюй так, щоб ти відчував себе творцем, майстром, господарем в улюбленому ділі. Працюй так, щоб очі твої виражали одухотвореність великим людським щастям – щастям творчості".

  

Шляхи формування компетентності учнів.

Сапун В.О.  викладач спецдисциплін

За сучасних умов економічного розвитку країни, науково-технічного прогресу значно підвищилися вимоги до рівня кваліфікації робітників. Спеціальні знання, висока професійно-практична підготовка, загальна культура фахівця є обов’язковою умовою продуктивної праці будь-якого кваліфікованого робітника.

Одним із шляхів розв’язання проблеми професійно-практичної підготовки майбутніх фахівців будівельного профілю нової генерації є докорінна зміна методології мети, дидактичних цілей, змісту, методів виробничого навчання та її забезпечення на основі компетентісного підходу, тобто набуття ними професійних (ключових) компетенцій, створення ефективних механізмів  їх використання у трудовій діяльності.

Ключові компетенції – це особистісні і міжособистісні якості, здібності, навички і знання, що виявляються в різних аспектах професійної діяльності і соціального життя. Для індивіда в умовах розвинутої ринкової економіки існує прямий зв’язок між рівнем наявних компетенцій і можливістю отримання зайнятості.

Освіта сьогодні повинна відповідати вимогам міжнародних стандартів якості, задовольняти запити всіх споживачів освітніх послуг – особистість, суспільство, державу, виробництво.

Мета системи професійно – технічної освіти сьогодні – підготовка до успішної професійної самореалізації молоді на підставі формування  професійних та ключових компетенцій.

Ключові компетенції як такі, не прив’язані до певної професії або групи професій. Це навички, здібності і знання, які в більшій або меншій мірі запитані всіма професіями. Більш того, вони не обмежуються суто професійними функціями, але виступають якостями, корисними для будь-якого громадянина сучасного суспільства.

Одним з важливих способів отримання вдосконалення індивідом ключових компетенцій є освіта, і система підготовки повинна відображати це в педагогічних і методичних підходах, вживаних в освітньому процесі. Ключові компетенції відрізняються від загальних і технічних – вони не можуть викладатися як традиційні предмети, але повинні інтегруватися в цілісний процес навчання і підготовки, починаючи, ймовірно, з більш ранніх стадій. Основна задача з даної точки зору полягає в тому, щоб організувати аудиторію і створити навчальну ситуацію навколо даних навичок , дозволити учням впізнати і «відчути» концепсію, а не просто вивчити її (в традиційному значення). Це призводить до акцентування на педагогічних методах, які стимулюють навчання за допомогою дії, обміну досвідом, вивчення досвіду, експериментування, співпраці, «позитивного здійснення» помилок, творчого вирішення проблем, зворотного зв’язку за допомогою соціальної взаємодії, постановки і репрезентації цілей і проблем, дослідження рольових моделей і, особливо, за допомогою взаємодії із зовнішнім світом. При цьому роль педагога і майстра змінюється від традиційно навчальної до організаційно-консультативної.

Розвиток ключових компетенцій доцільно організовувати за умови  використання інтерактивних технологій навчання.

Інтерактивне навчання – це навчання в режимі діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного вирішення навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів.

Сьогодні велике значення надається розробці інновацій у галузі професійної освіти. Основні напрями інновацій містять: зміст навчання, оцінку і забезпечення якості, зміни у підготовці викладачів і майстрів виробничого навчання.

         У змісті навчання акцент робиться на освоєнні в рамках навчання на робочому

місці гнучких ї широких професійних компетенцій, а також мобільних і ключових ком-

петенцій, таких, як вирішення  проблем, уміння справлятися із змінами. Треба активніше переходити до стандартів професійної освіти, що орієнтовані на результат у вигляді

освоєних компетенцій.

         Освіта, що орієнтована на результат, базується на двох важливих чинниках: ре-

зультати навчання встановлюються експертами галузі, тоді як успішність учнів визнача-

ється тим, чи досягли вони цих результатів. Завдяки тому, що відповідні навчальні ре-

зультати встановлюють представники роботодавців, навчальні плани і програми відпо-

відають сучасним вимогам робочого місця, а випускники мають більше шансів знайти

роботу. Оскільки метою професійної освіти є забезпечення працевлаштування випуск-

ників, складовими її досягнення є залучення представників роботодавців, впровадження

освіти, що орієнтована на результат, і методик особистісно-орієнтованого навчання.

         Система підготовки кадрів в Україні нині не дає змоги надати молодим людям

професійну освіту такої якості, яка б задовольнила потреби ринку праці. Роботодавці незадоволені якістю освіти випускників професійних навчальних закладів, а тому ви-

пускники часто не можуть знайти роботу. Така ситуація багато у чому зумовлена відсут-

ністю єдиних і обґрунтованих вимог до змісту і форм навчання майбутніх працівників,

що відображають завдання трудової діяльності.

         Для того, щоб забезпечити професійну освіту і навчання, що відповідає техноло-

гічному та економічному розвитку, треба багаторазово і постійно переглядати і понов-

лювати стандарти. Це впливає на зміст стандартів і на можливість їх розробки.

         Стратегії викладання можна поділити на п’ять різних категорій:

-         Метод безпосереднього викладання  орієнтований в основному на вчителя і

включає такі форми роботи, як лекція, виконання вправ та демонстрація. Така

стратегія доцільна для надання інформації або розвитку навичок крок за кроком.

-         Метод опосередкованого викладання – опитування, індукція, вирішення про-

блем, прийняття рішень – зосереджується на учнях і потребує високого рівня залу-

чення їх до спостереження, дослідження, висновків на основі даних або формулю-

вання робочих гіпотез. У цьому випадку роль учителя змінюється з лектора-керів-

ника на помічника і джерело ресурсів.

-         Емпирічне навчання є індуктивним, зосередженим на учневі та його діяльності. Основна увага приділяється процесу, а не продукту навчання. Як правило,

в учнях мотивація вища тоді,, коли вони активно беруть участь в процесі і активно навчають один одного, описуючи окремі операції.

-         Індивідуальне навчання також називають незалежним або самокерованим, його

 може ініціювати учень або вчитель, проте проходить воно під керівництвом учи-

теля. Незалежне навчання заохочує учнів брати на себе відповідальність за плану-

вання і визначення темпу власного навчання. Додатковими наслідками цієї стратегії можуть стати самостійність та любов до неперервної освіти.

-         Інтерактивне викладання покладається переважно на обговорення й дискусії в

різних групах – від роботи в парі і трійці до невеликих груп і заходів для всієї групи. Важливо, щоб учитель  визначив тему, час на обговорення, склад і розмір групи, а

також спосіб звітування/обміну інформацією. Для інтерактивного викладання по-

трібні навички спостереження, слухання та міжособистісні навички як з боку вчи-

теля, так і учнів. Інтерактивне навчання створює атмосферу, в якій учень активно залучений до процесу навчання. Вчитель швидше спрямовує процес навчання, а не

керує ним.

        Мета діяльності педагога – організація ефективної роботи учнів на засадах гуманізму, особистісного саморозвитку, конструктивної взаємодії.

        Умови діяльності педагога:

        1 – проблемність навчання;

        2 – глибока довіра педагога до учнів, їх можливостей;

        3 -  повага до учнів

        4 – толерантне ставлення до учнів, розуміння їх реакцій;

        5 – забезпечення учнів інформаційними, дидактичними, матеріально-техніч-

               ними ресурсами.

        Суспільство очікує, що педагог буде:

-         приймати учнів такими, які вони є;

-         довіряти учням;

-         підтримувати учнів, цікаво пояснювати, спонукати зацікавленість до навчання;

-         заохочувати учнів до активної співпраці;

-         викликати зацікавленість, визначати завдання;

-         встановлювати критерії міжгрупової і внутрішньогрупової взаємодії, оцінюван-

     ня, контролю, допомагати у підбитті підсумків, результатів загальної роботи.

       

Застосування інтерактивних методів на уроках теоретичногонавчання при підготовці кухарів, кондитерів

Сапун В.О.  викладач спецдисциплін

    Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації навчально-виховного процесу, що має конкретну передбачену мету – створення комфортних умов для пізнавальної діяльності, за яких кожен учень відчуває свою успішність, продуктивність праці, виключення домінування однієї думки над іншою, інтелектуальну спроможність. Призначення інтерактивного навчання полягає в тому, щоб по перше: передати знання, по друге: усвідомити цінність інших людей. Тут зміст роботи не лише знання, а і способи мислення.

Спільна діяльність учнів в процесі пізнання, оволодіння знаннями, вміннями і навичками означає, що кожен вносить в цей процес свій особистий індивідуальний внесок, йде обмін знаннями, ідеями, засобами діяльності. Відбувається це в атмосфері доброзичливості та взаємопідтримки, що дозволяє не тільки отримати нові знання, але й розвиває саму пізнавальну діяльність, переводить її на більш високі форми співпраці.

Організація інтерактивного навчання сприяє ефективному набуттю знань, формуванню навичок і вмінь, виробленню нових цінностей, створенню атмосфери співробітництва, дає змогу викладачу теоретичного навчання стати справжнім лідером учнівської групи, унеможливлює як домінування одного учасника навчального процесу над іншим, так і однієї думки над іншою та передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії.

Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення. Уроки виробничого навчання з використанням інтерактивних методів навчання надають учням можливість для формування основних пізнавальних і громадських умінь, навичок і зразків поведінки в суспільстві та дають змогу засвоювати одночасно теорію і практику, а це надає змогу учням проявити інтелектуальну ініціативу, характер, розвивати світогляд, логічне мислення; виявляти і реалізувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями, приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів, навчаються співробітництву.

Застосування на уроках теоретичного навчання інтерактивних методів висуває певні вимоги до структури уроку, яка складається з таких елементів: мотивація, подання теми та очікування навчальних результатів, надання необхідної інформації, інтерактивна вправа, підведення підсумків та оцінювання результатів.

Готуючись до проведення уроків теоретичного навчання з використанням інтерактивних методів навчання, викладачу теоретичного навчання  потрібно напружено творчо і розумово працювати: глибоко вивчити і продумати матеріал -   основний і додатковий; старанно спланувати заняття – визначити ролі учасників, підготувати запитання і можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття; передбачити різноманітні шляхи привернення уваги учнів на уроці до навчального матеріалу; ретельно підготувати інтерактивні вправи, які будуть продуктивніші до засвоєння матеріалу.

Під час організації інтерактивного навчання на уроках  теоретичного навчання можна використовувати такі методи:

«два – чотири – всі разом» - учням пропонується проблема, яку вони спочатку опрацьовують самостійно, потім обговорюють у парах, далі об’єднуються в четвірки. Після прийнятого спільного рішення в четвірках відбувається колективне обговорення питання;

«синтез думок» - група працює над однією темою, об’єднують думки в одну;

«спільна проблема» - група видається завдання різного змісту але однієї проблеми. Після виконання завдання кожна група  висвітлює свою ідею. Експерти узагальнюють результати відповідей, за необхідності допомагають, роблять висновок;

«вінок ідей» - використовується під час вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей. Застосовуються за умови, коли всі групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з декількох питань, які бригади представляють по черзі;

«інтелектуальне казино» - це ефективний метод групового обговорення, пошук рішень, що спонукає учнів проявляти свою уяву та творчість, здійснюється шляхом вільного вираження думок усіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень з конкретних тем. Викладач ставить проблему, яку треба розв’язати та запрошує учнів взяти участь у її обговоренні;

«мікрофон» - учням пропонується висловити власну думку з певного питання. Швидко, лаконічно повинен висловитись той учень, в руках якого опинився уявний мікрофон;

«крок за кроком» - учням пропонується озвучити покроковий алгоритм виконання певного завдання;

«мозкова атака» - для розв’язання проблемного питання учням пропонується знайти якомога більше шляхів, пропозицій, які фіксуються. Після цього проводиться обговорення;

«обери позицію» - пропонується проблемне питання, дві протилежні думки щодо її розв’язання і позиції «так», «ні». Учні обирають певну позицію, обговорюють правильність своєї думки, аргументують її. Після чого йде спільне обговорення проблеми в цілому.

Характерною рисою даної педагогічної технології є природна активність учнів – фізична (вони ходять, говорять, пишуть, малюють), соціальна (задають питання, обмінюються думками), пізнавальна (допомагають, корегують, знаходять рішення). Зазначені вимоги можуть знайти свою реалізацію під час проведення інтерактивні вправи викладачу теоретичного навчання  може застосовувати при перевірці знань і вмінь учнів. Також інтерактивна вправа може охоплювати всі етапи  навчання (наприклад, рольова гра, урок-змагання). Головна задача викладача теоретичного навчання  – зацікавити учнів, мотивувати їх бути активними, добре проінструктувати щодо виконання практичного завдання саме з використанням інтерактивних методів.

Практика показує, що при  використанні інтерактивних методів навчання учні запам’ятовують 75% того, що висловлювали самі, 85% того, що робили самі. Поліпшується не тільки запам’ятовування матеріалу, а також і його ідентифікація, використання у повсякденному житті. Використання інтерактивних методів навчання в групах сприяє розвитку комунікабельності, співробітництва, уміння відстоювати свою точку зору, йти на компроміс.